Коли в щоденних звітах Генштабу ЗСУ публікуються дані про втрати російських окупаційних військ (РОВ), багато хто насамперед звертає увагу на кількість знищених окупантів, танків, артилерії, залишаючи поза увагою не менш важливі позиції. І однією з таких є ППО, втрати якої складно швидко компенсувати, а виробництво нового – це тривалий процес. На сьогодні захисники України вибили критичну для крихкого балансу кількість російської ППО всіх типів.
Детальніше про це – читайте в нашому матеріалі.
Міноборони Великої Британії в черговому розвідувальному огляді щодо ситуації в Україні зазначило, що втрати ЗРК великого радіусу дії (С-400/С-300) змусять російські війська перекидати такі комплекси з інших локацій, тим самим послаблюючи захист там.
Наприклад, стало відомо про знищення трьох пускових ЗРК С-400 у Луганській області, надходили повідомлення про втрати РВВ у тимчасово окупованому Криму, а 3 листопада було опубліковано документальне підтвердження знищення російського КП 5Н63С комплексу С-300ПС у Запорізькій області.
Армія країни-агресора і справді зазнає серйозних втрат у ППО великого радіусу дії – з урахуванням того, що ці комплекси не розміщуються поблизу лінії бойового зіткнення, а часто – в тиловій зоні та навіть глибокому тилу – якщо говорити, наприклад, про ЗРК С-400.
Але не зовсім правильно приділяти увагу виключно цьому ешелону, ігноруючи комплекси малого і середнього радіусу дії. Адже саме останні забезпечують перехоплення не тільки таких повітряних об’єктів, як авіація або ракети, а й малогабаритних, протидіяти яким С-300 і С-400 не можуть. Саме комплекси МРД і СРД захищають С-300 і С-400 від ударів БПЛА, здійснюючи функцію прикриття. Але як ми бачимо, останнім часом це їм не особливо вдається. Цікаво, чому?
Втрати російської ППО
За час повномасштабного вторгнення в Україну відомо про 566 випадків знищення, пошкодження і затрофування російських засобів ППО.
З початку наступу Сил оборони України в червні за 5 місяців було знищено 230 засобів ППО РОВ. У червні, а потім у липні було встановлено місячні рекорди зі знищення протиповітряної оборони ворога.
Цифри вражаючі, але про що вони говорять?
Так, наприклад, якщо розглядати тільки верифіковані дані (тобто втрати, підтверджені фото і відео), то російські окупанти втратили 41 ЗРК “Тор-М1/2”, який є одним із найефективніших засобів ППО ближнього радіусу дії на озброєнні окупаційних військ. Якщо говорити не про верифіковані дані, то втрати модифікацій ЗРК “Тор” перевищили 60 одиниць!
Аналогічно із ЗРПК “Панцир-С1”, верифіковані втрати яких становлять 20 одиниць за не верифікованих – понад 40 комплексів.
За такою схемою втрати ЗРК “Бук-М1/2/3” склали 48/70, ЗРК “Стріла-10” 34/60, ЗРК “Оса” 15/40 і т. д.
Усі ці комплекси малого і середнього радіусу дії мають не просто прикривати передові підрозділи РВВ уздовж лінії зіткнення, а й створювати ешелони вглиб тимчасово окупованих територій, забезпечувати прикриття комплексів великого радіусу дії. Але їх із кожним днем стає дедалі менше і менше, що чітко було видно з проривів якимись літальними апаратами повітряного простору самої Росії і Москви зокрема.
Але найяскравіший приклад – це знищення комплексу С-400 “Тріумф” на мисі Тарханкут у серпні цього року. Адже суть навіть не в тому, що було знищено настільки дорогий і найбільш розпіарений комплекс, та ще й у Криму! Вся суть у тому, що цей процес знімав безпілотник, який росіяни не могли ні помітити, ні збити. А все тому, що призначених для цього комплексів поблизу не було.
Дефіцит
Пропорційне прикриття повітряного простору засобами ППО було проблемою навіть для СРСР. Здавалося б, маючи значно більший потенціал, Радянський Союз так і не вирішив проблему з повноцінним захистом свого неба через надмірну площу територій. Росія ж і поготів ніколи не мала повного покриття своєї території засобами ППО і в основному концентрувала їх у західній частині країни.
Нині ж, коли російська армія регулярно зазнає втрат у ППО, вона змушена компенсувати їх не стільки за рахунок виробництва, яке не масове і не швидке, а за рахунок перекидання з інших регіонів. І це стосується як зони бойових дій в Україні, так і самої російської території.
Так, щоб закрити повітряний простір тимчасово окупованого півдня України комплексами, наприклад, “Бук-М1/2/3”, військам окупантів необхідно зосередити тільки на материковому півдні до сотні пускових установок. Загалом у боєздатному стані на озброєнні РОВ на момент вторгнення в Україну було близько 400 ЗРК “Бук-М1/2/3”, чого, як ви розумієте, самій же Росії було недостатньо. З них станом на сьогодні не менше 70 знищено, пошкоджено, затрофеєно. Ще сотню необхідно тримати в Україні для прикриття, повторюся, саме материкового півдня. Що залишається для самої Росії і що постачати в зону БД у разі втрат? Відповідь очевидна.
І так йдуть справи практично з усіма зразками ППО. Для задоволення своїх потреб у зоні БД в Україні або прикриття внутрішніх критично важливих локацій Росія оголює все більше і більше рубежів.
Наприклад, для захисту повітряного простору над Москвою зараз використовуються ЗРПК “Панцир-СА” на шасі ДТ-30ПМ, спеціально створений для арктичної зони! Через брак звичайних “Панцирів-С1” у районі Москви розгортаються їхні арктичні версії!
Деякий час тому в зоні бойових дій і зовсім у кадр потрапив ЗРПК “Панцир-С1” у дуже незвичайному для російської техніки камуфляжі. Але нічого дивного, адже цей комплекс призначався для Іраку, згідно з укладеним контрактом, але відправився він в Україну.
У Росії виникає дефіцит ППО, і йдеться не стільки про комплекси великого радіусу дії, а саме про МРД і СРД, без яких існування БРД просто безглузде і недовговічне. Замкнуте коло.
Що маємо в підсумку
Росія продовжуватиме насичувати зону бойових дій засобами ППО, гарячково компенсуючи втрати. Але вже помітно, що пропорційно й ефективно вона не може закривати повітряний простір ні на тимчасово окупованих територіях, ні в себе.
Українські війська вибили критичну для крихкого балансу кількість російської ППО всіх типів. І тепер, щоб прикритися в Україні, Росії слід оголюватися. Але навіть прикриття в Україні вже неповноцінне і ненадійне – порівняно з тим, як це було на самому початку повномасштабного вторгнення.
