В українській традиції прізвища нерідко відображають не просто родову лінію, а конкретну професію або заняття людини. За одним словом можна дізнатись, чим займались ваші далекі родичі ще кілька поколінь тому.
Блогер Характерник дослідив походження десяти найпоширеніших українських прізвищ.
Мельник: очевидне походження прізвище від професії мельника — майстра, який молов зерно на борошно. Один із найважливіших фахівців у традиційному селі.
Шевченко: прізвище походить від слова “швець” — той, хто виготовляв або лагодив взуття. Цікаво, що це ж прізвище носив і Тарас Шевченко.
Коваленко: пов’язане з ковальством. Суфікс -енко вказує на походження — син або нащадок коваля.
Бондаренко: походить від професії бондаря — майстра, який виготовляв бочки, діжки, цебра. У давнину бондарі були дуже затребуваними в господарстві.
Бойко: прізвище не від професії, а від етносу. Бойки — одна з етнографічних груп українців, що населяє частину Карпат. Прізвище вказує на походження з цих земель.
Ткаченко: вказує на професію ткача — майстра, який виготовляє тканину на ткацькому верстаті. Одне з найдавніших ремесел на українських теренах.
Кравченко: походить від слова “кравець” — фахівець із пошиття одягу. Професія, що традиційно мала повагу в громаді.
Ковальчук: ще одне похідне від “коваля”, з типовим для західного регіону суфіксом -чук, що означає “нащадок”, “син”.
Коваль: найпряміша форма прізвища. Ковалі в Україні були шанованими людьми, адже їхня праця була фізично важкою і надзвичайно потрібною.
Олійник: походить від професії або роду діяльності — людина, що виробляла або торгувала олією (соняшниковою, лляною, конопляною). Дуже поширене в регіонах, де вирощували відповідні культури.
Українські прізвища не просто “звучать красиво” — вони є живими слідами минулого. Вони розповідають про ремесла, території, іноді — соціальний статус. І кожне з них варте того, щоб дізнатися про нього більше.
