Нещодавно міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив про необхідність запровадження множинного громадянства в Україні. Мовляв, не треба боятися того, що українці отримуватимуть громадянство інших країн світу. Однак існуватиме одне обмеження – Україна не дозволить мати подвійне громадянство з Росією та іншими країнами, які підтримують її агресивну війну проти українців.
Озвучене міністром – не є новою ідеєю, це вже обговорювали, і, власне, саме в такому ракурсі: щоби дозволити подвійне громадянство, насамперед із країнами Європейського Союзу чи іншими, де буває багато українців, але не поширювати це на громадянство країни агресора, тобто на Росію. У принципі, це досить прагматичне рішення. Адже подвійне громадянство насправді існує в багатьох країнах світу, це нормальне явище.
ІДЕЯ ПРО МНОЖИННЕ ГРОМАДЯНСТВО – ЦЕ ЦІЛКОМ ОБҐРУНТОВАНА ПРОПОЗИЦІЯ
Те, що озвучив Кулеба, базово – правильно. Однак, ще до війни ми (фонд “Демократичні ініціативи” ім. І. Кучеріва) проводили опитування, яке показало, що більшість українців були проти множинного громадянства. Річ у тім, що воно розглядалося як фактор того, що інші країни отримають можливості певного втручання у справи України. Але дійсно зараз ми говоримо про те, що багато людей опинилися за кордоном – у багатьох країнах є велика українська діаспора, багато українців мають зв’язок із Польщею, Румунією тощо. А модель, яка забороняє подвійне громадянство з Росією, існує, наприклад, у Литві. Тому, думаю, ідея про множинне громадянство – це цілком обґрунтована пропозиція.
Зараз пан Кулеба говорить про людей, які були змушені поїхати на територію інших держав. Очевидно, що множинне громадянство спрощує перебування українців у цих країнах, вони зможуть стати повноцінними громадянами, тобто це полегшує їм життя. Але яким чином усе це має працювати, мають коментувати юристи та законодавці. Зрештою, законопроєкт можна коригувати і детальніше про це говорити.
Звісно, є нюанси, над якими доведеться думати.
Наприклад, є питання про представників історичної діаспори, тобто про людей, які живуть в інших країнах уже поколіннями і є громадянами США, Канади, Великої Британії тощо. Чи можуть вони отримати українське громадянство? Йдеться лише про українців, які живуть в Україні і можуть отримати громадянство інших країн?
МИ МАЄМО РОЗУМІТИ, ЩО НЕ ВСІ КРАЇНИ БУДУТЬ ОХОЧЕ РОЗДАВАТИ СВОЇ ПАСПОРТИ
Або ще один приклад питання, яке потребує обговорення та вирішення. Мова про те, як це відбуватиметься з кожною окремою країною? Якщо, наприклад, ми говоримо про Румунію або – особливо – про Угорщину (оскільки ми знаємо, що вони хочуть використати цей фактор для того, щоб чинити якийсь тиск на Україну, і для того, щоб просувати свої інтереси на Закарпатті). Угорщина, чесно кажучи, взагалі займає дивну позицію щодо російської агресії. Тому тут потрібно подумати, яким чином це робити.
Ще один момент – ми маємо розуміти, що не всі країни будуть охоче роздавати свої паспорти, скажімо, Німеччина. Ймовірно, спрощені процедури щодо громадянства можливі в Польщі, Угорщині, Румунії. А якщо ми говоримо про країни Західної Європи, то в них є своя, досить жорстка політика щодо громадянства. Тому там будуть свої процедури.
Також треба відповісти на запитання, скажімо, чи зможе людина з іноземним громадянством обіймати державні посади в Україні? Чи можна такій людині пропонувати посаду міністра, наприклад? На це законодавець має дати відповідь. Адже подібна проблема виникала й раніше. Пам’ятаємо, що за часів Порошенка, коли ми запрошували іноземців на посади в нашому уряді, трактування було таке, що їм надається українське громадянство, а вони впродовж року мають відмовитися від громадянства своїх країн. У деяких випадках, зрозуміло, цього не робили…
РАНІШЕ МИ ТРАКТУВАЛИ ЦЕ “ЄДИНЕ ГРОМАДЯНСТВО” САМЕ ЯК ЗАБОРОНУ ПОДВІЙНОГО
Ще один знак питання в тому, що в Конституції України йдеться про “єдине громадянство”. Коли ми говоримо “єдине громадянство” (вживаємо термін не “одне”, а “єдине”), мається на увазі, що немає громадянства якихось окремих областей чи регіонів. На початку незалежності України на цьому спеціально наголошували, щоб ні в кого не виникало бажання проповідувати федералізацію та ще й з окремим громадянством.
Наскільки я можу судити, насправді прямої заборони на подвійне громадянство тут немає. Але це питання потребує уточнення і роз’яснення. Адже раніше ми трактували це “єдине громадянство” саме як заборону подвійного. Чому ми це робили, в принципі, зрозуміло: Росія завзято роздавала свої паспорти. Тому питання, як трактувати “єдине громадянство” зараз.
Утім, загалом, я не бачу особливих перешкод для ухвалення такого законопроєкту Верховною Радою. Але його підтримка залежить від того, як буде прописаний цей документ і багатьох деталей у ньому.
Олексій Гарань, професор порівняльної політології Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду “Демократичні ініціативи” ім. І. Кучеріва
