Після теракту в “Крокус Сіті Холі” Росія могла вибрати варіант участі в міжнародній боротьбі з міжнародним тероризмом, пише аналітик Олексій Копитько. Але вона обрала звичний шлях, використавши трагедію як ескалацію протистояння зі США.
Розбирати нестиковки і ляпи в російському поясненні теракту (чого тільки варте звинувачення таджиків, які з осені перебувають у Таджикистані) сенсу немає. Раз вони почали фантазувати, не має значення, що вони вигадують.
Важлива суть, до якої вони ведуть. Суть така.
На столі у Кремля було дві основні опції.
Перша: звинуватити в теракті ІДІЛ і почати спільну боротьбу з міжнародним тероризмом.
Це — подарунок для Путіна з витісненням війни в Україні на другий план і виходом на підморозку. США і західні медіа підготували цей сюжет повністю і досі утримують його у фокусі.
Друга опція: звинуватити Україну в організації міжнародного теракту. Це — ескалація, причому не тільки і не стільки в Україні, скільки проти США.
Путін півдня думав і вирішив звинуватити в теракті Україну. З усіма наслідками, що випливають.
Доказів — нуль. “Вікно на кордоні” — це цілковита нісенітниця. Без змови з ФСБ це реалізувати неможливо. Плюс усю легенду спалив КДБ Білорусі. Так само, як і “українські номери” на мікроавтобусі в підсумку виявилися білоруськими.
Тепер для всіх неупереджених спостерігачів виглядає так, що росіяни направляли “підозрюваних” до українського кордону, причому на тій самій машині, що засвітилася біля “Крокуса” (хто ці люди і в чому вони готові зізнатися в руках ФСБшників, що відрізають вуха, — не має значення).
Після того, як канал ІДІЛ опублікував групове фото терористів, натягувати цю каламуть на Україну стало абсурдно, плюс виникли нові запитання про зв’язки російських структур з ІДІЛ. Бо якщо вірити в легенду російської сторони, то все вказує на координацію “підозрюваних” саме росіянами. Захід російські вигадки не прийме, але російській аудиторії їх будуть згодовувати з усіх прасок.
Путін сказав у зверненні ритуальну фразу про “спільну боротьбу” з терористами, але основний посил — згуртуватися проти ворога, щоб його покарати, всі в єдиному строю.
А на роль головного ворога тільки один кандидат — США. Тому що США попередили про теракт, США говорили про ІДІЛ, США заперечували участь України. А раз “закликати до відповіді” будуть нібито США, від росіян будуть потрібні надзусилля.
Для росіян це означає:
- повернення смертної кари “на прохання трудящих” (про це вже прямо говорять);
- нову хвилю масової мобілізації;
- полювання на “потенційних терористів” із числа мігрантів і всіх неугодних;
- чистки силовиків і чиновників, які “не справляються”.
У світі активізується антиамериканська пропаганда, яка лягає бальзамом на душу багатьом постколоніальним країнам і умовному “глобальному Півдню”. Тобто, основна ескалація буде в третіх країнах.
Практична мета звинувачень України — заблокувати іноземну допомогу, у т.ч. європейську, на період, поки РФ накопичить сили. Щоб за кілька місяців наші ресурси виснажилися, а росіяни якраз підготуються. Плюс обґрунтувати жорстокість і вбивства мирних українців.
У принципі, всю логіку дій росіян описав пан Марков. Алкоголь може приносити не тільки шкоду, а й користь.
Американські діячі, які з осені блокують новий пакет і відмовляються задіяти доступні ВЖЕ ЗАРАЗ інструменти підтримки, переграли самі себе. Тепер їм доведеться гасити не тільки в Україні, а по всьому світу. Або вони нарешті зважаться прикінчити людожера, який звихнувся.
Для нас нічого принципово нового. Потрібно максимально роз’яснювати суть російського плану всім, хто важливий для нашого опору.
