У розпал холодної війни Нідерланди мали в своєму розпорядженні танкові дивізії, до складу яких входило до 1 тис. одиниць бронетехніки, однак після її закінчення кількість танків, що перебувають на озброєнні в країни, впала практично до нуля. Як зазначає The Washington Post, це лише один із прикладів масового роззброєння і скорочення чисельності збройних сил, які відбулися по всій Європі після закінчення холодної війни.
Тепер Марк Рютте, який вступив на посаду прем’єр-міністра Нідерландів незадовго до того, як країна вивела з експлуатації останні танки, є фаворитом на пост генерального секретаря НАТО. Це змушує Брюссель задаватися питанням, чи впорається він із загрозами, що стоять перед Північноатлантичним альянсом: з українським конфліктом і поворотом Росії до військової економіки, а також із можливим поверненням Дональда Трампа в Білий дім.
Хоча ці загрози й абсолютно різні, вони обидві підштовхують країни Європи до розширення оборонного виробництва і збільшення витрат на колективну оборону в рамках НАТО. Утім, попереджають експерти, навіть це не допоможе Європі бути готовою протистояти зростаючій загрозі, що походить від осі Росії, Китаю, Ірану та Північної Кореї, а також стати адекватною заміною США в питанні виділення допомоги Україні.
Зростаючі стратегічні загрози і плани НАТО щодо захисту своїх кордонів вимагають від європейських країн ще більш значного збільшення військових витрат, ніж те, на яке вони готові піти зараз. У довгостроковій перспективі заради цього країнам доведеться пожертвувати програмами соціального забезпечення та екологічними цілями.
“У Європи глибокі кишені, але вони недостатньо глибокі, щоб одночасно досягти військових, соціальних та екологічних цілей”, – пише The Washington Post.
