Єлизавета І, остання монархиня династії Тюдорів, увійшла в історію як королева-незаймана з білим, майже мармуровим обличчям. Її фірмовий макіяж став символом її правління, але під товстим шаром косметики ховалася трагічна історія, пов’язана із наслідками віспи та вимушеними стандартами краси того часу.
У 1562 році, лише через чотири роки після сходження на трон, Єлизавета І захворіла на віспу, яка мало не забрала її життя. Хвороба залишила глибокі шрами на обличчі, які стали серйозною проблемою для королеви, адже в епоху Ренесансу краса асоціювалася з владою. Щоб приховати наслідки хвороби, Єлизавета використовувала білила, створені на основі свинцевих сполук і оцту. Ця косметика, відома як “Венеціанська церуса” або “Дух Сатурна”, створювала ефект порцелянової шкіри, але була смертельно небезпечною. Свинець у складі поступово отруював організм королеви, що могло стати однією з причин її смерті.
Білий макіяж наносився товстим шаром — кажуть, що до кінця життя товщина покриття сягала дюйма (2,5 см). Королева оновлювала макіяж лише раз на тиждень, залишаючи його на обличчі тривалий час. Це давало отруйним речовинам більше можливостей вбратися в шкіру. Окрім білил, Єлизавета доповнювала свій образ яскраво-рудою перукою, яка стала ще однією знаковою рисою її стилю.
Макіяж для Єлизавети був не лише засобом приховати шрами, а й інструментом для підтримки своєї влади. У ті часи краса була символом молодості, сили та божественного права на правління. Як зазначила візажистка Дженні Ширкор: Офіційно Єлизавета І померла 24 березня 1603 року у віці 69 років. Хоча точна причина її смерті невідома, існують припущення, що токсичні інгредієнти макіяжу могли спричинити зараження крові або загальне отруєння організму.
Попри всі жертви, які вона приносила на вівтар краси, Єлизавета залишила спадок не лише як сильний правитель, але й як ікона стилю, що свідомо вибудовувала свій образ заради підтримки своєї могутності та популярності.
