Науковці надають нові відомості про вплив стресу на ризик розвитку хвороби Альцгеймера, і виявляється, що деякі види стресу можуть бути особливо небезпечними для мозку. Це важливе відкриття дає нові уявлення про те, яким чином стрес впливає на наше здоров’я і як можна зменшити його негативний вплив.
Хвороба Альцгеймера, що є основною причиною недоумства, на яку страждають близько 50 мільйонів людей у всьому світі, за прогнозами вчених, значно зросте до 2050 року. Дослідження, опубліковане в журналі Annals of Neurology, нещодавно виявило, як певні життєві стреси, особливо в дитинстві та в середині життя, можуть підвищувати ризик розвитку цього захворювання, пише PsyPost.
Історично вченими було виявлено зв’язок між психологічним дистресом, таким як депресія і тривога, і ризиком розвитку хвороби Альцгеймера. Ці емоційні стреси активують біологічні процеси, які потім можуть привертати людину до захворювання. Новітнє дослідження вчених вивчило вплив конкретних життєвих стресів на біомаркери хвороби Альцгеймера, запалення мозку та його структуру. На відміну від попередніх робіт, у яких основна увага приділялася нервово-психічним симптомам, у даному дослідженні розглядається ширший спектр життєвих подій, що потребують значної психологічної адаптації, таких як втрата близької людини, розлучення або серйозні проблеми зі здоров’ям.
У дослідженні використовували дані проєкту ALFA (ALzheimer’s and FAmilies), у якому взяли участь 2 743 людини без когнітивних порушень, але з високим ризиком розвитку хвороби Альцгеймера через історію хвороби їхніх батьків. За допомогою інтерв’ю, когнітивних тестів, аналізу крові на генетичні маркери та люмбальної пункції для аналізу спинномозкової рідини, дослідники з’ясували, наскільки учасники зазнавали стресу протягом життя. Вони виявили, що загальна кількість стресових подій у житті не мала прямого зв’язку з маркерами хвороби Альцгеймера. Однак стреси в дитинстві та в середині життя показали більш виражений зв’язок із ризиками хвороби, такими як посилення запалення мозку та зміни біомаркерів, таких як бета-амілоїд — білок, пов’язаний із патологією.
Елені Палпацис із Барселонського інституту глобальної охорони здоров’я зазначила, що середина життя може бути особливо вразливим періодом, коли психологічний стрес може чинити довгостроковий вплив на здоров’я мозку. Результати дослідження також виявили гендерні відмінності в тому, як стрес впливає на ризик розвитку хвороби Альцгеймера, і зазначили, що люди з психіатричним минулим були особливо сприйнятливі до впливу стресу, демонструючи підвищений рівень ушкоджувальних білків і зменшений обсяг мозку.
Незважаючи на те, що дослідження є показовим, у ньому визнають такі недоліки, як потенційна упередженість даних, отриманих на основі самозвітів, і первинна європіоїдна когорта, що може обмежити його широку застосовність. Однак воно все ще відкриває шлях для майбутніх досліджень, спрямованих на вивчення нюансів впливу стресу та розробку цільових втручань, які могли б знизити ризик розвитку хвороби Альцгеймера на вразливих етапах життя. Дослідники закликають до проведення подальших робіт для уточнення цих даних і розробки ефективних способів профілактики.
