Згодом відома екоактивістка Ґрета Тунберґ стає дедалі менш схожою на святу, якою її багато хто уявляв від початку, пише в колонці для The Telegraph історикиня Зої Стрімпел. На її думку, поступово Грета еволюціонує в політизовану хуліганку.
Інакше й не скажеш: Грета Тунберг, знаменита 21-річна активістка з боротьби зі зміною клімату і дворазова номінантка на Нобелівську премію миру, — хуліганка.
Коли минулого тижня вона насміхалася з Вестмінстерського мирового суду, обвинувачена в порушенні громадського порядку під час зриву конференції керівників нафтових компаній у готелі InterContinental на Парк-лейн, в очах її світилося шалене тріумфування. Без сумніву, вона з любов’ю згадувала димові шашки своєї трупи, оглушливий гуркіт їхніх барабанів або їхню відмову зрушити з місця навіть на кілька футів на прохання поліції, щоб делегати могли покинути готель. На хамську розв’язність дівчини просто дивовижно дивитися, а виправдання зробить її ще зухвалішою.
Кілька років тому, коли вона, будучи підлітком із перламутровою шкірою, почала свій шлях до всесвітньої слави і захоплення, її пристрасть до підвищення обізнаності про праведність пробудила, принаймні, серед добрих людей, образ сучасної Жанни д’Арк.
Це все було трохи надмірно старанно, трохи навіжено, але їй було 17, і вона міняла порядок денний, хоча і в неоднозначному напрямі, ушляхетнюючи кліматичну істерію і злоякісну політизацію з одного боку, але з іншого, отримуючи важливі цифри для того, щоб ми могли переосмислити використання пластмас і викопного палива. Тільки у Швейцарії, згідно з дослідженням федерального технологічного інституту Лозанни, її легендарні “шкільні страйки за клімат”, також відомі як “П’ятниці заради майбутнього”, призвели до того, що третина швейцарців змінила свої повсякденні звички.
У неї завжди була схильність до поширення заворушень. Тунберг почала прогулювати школу на знак протесту проти зміни клімату у 2018 році, а до 2019 року в програмі Fridays for Future чотири мільйони учнів по всьому світу робили те саме.
Звідси — легкий шлях до інших занять: більшість кліматичних істериків диверсифікуються і починають відкрито займатися ширшим набором огидних взаємопов’язаних ідей.
Одного разу я сперечалася на цю тему з Роджером Галламом, одним із засновників Extinction Rebellion, який просторікував перед натовпом у Кембриджі про геноцидний расизм, вочевидь, пов’язуючи те, що він вважав західним кліматичним самозаспокоєнням, з триваючою расовою експлуатацією у великих масштабах. Це груба ідея, що лежить в основі “кліматичної справедливості”. Вона означає: “Захід — зло, і кожен, хто його ненавидить, — добро”.
Не дивно, що Тунберг з 7 жовтня присвятила себе показній підтримці палестинської справи. На засідання суду в Лондоні вона з’явилася у великій куфії та химерній футболці з написом: “Сховайте біженця, а якщо це стане незаконним, сховайтеся теж”. Після вторгнення ХАМАСу і різанини в Ізраїлі доля дерев, схоже, відійшла на другий план для Тунберг і її команди. Демонізація Ізраїлю швидко стає її постійною турботою.
Її хамство проявилося повною мірою відтоді, як вона стала корисною ідіоткою для тих, хто бажає шкоди Ізраїлю. На кліматичному мітингу в Амстердамі в листопаді 70-тисячний натовп Тунберг скандував: “Палестина буде вільна”. Потім вона запросила на сцену палестинку й афганку. У цей момент якийсь чоловік підхопився і, ненадовго вихопивши мікрофон у Тунберг, сказав з повною прямотою: “Я прийшов сюди для кліматичної демонстрації, а не для політичної балаканини”. Тунберг швидко повернула собі мікрофон і наказала чоловікові “заспокоїтися”. Після невеликої паузи вона почала скандувати: “Немає кліматичної справедливості на окупованій землі”.
Не потрібно бути вченим-ракетником або професором політичної теорії, щоб зрозуміти, що це гасло не має абсолютно ніякого сенсу. Особливо враховуючи, що єдиним окупантом Гази був ХАМАС — який, звісно, не дбає про клімат — а в тих частинах Західного Берега, де Тунберг і компанія влаштували свої акції, це робить Ізраїль.
Фактично, Тунберг була невід’ємною частиною навчальних матеріалів ізраїльських шкіл доти, доки вона не почала проповідувати “Свободу Гази” після 7 жовтня — і тут вже її визнали непідходящою для того, щоб бути “взірцем для наслідування в галузі освіти і моралі”.
І такі крихітні ділянки землі, як ті, які Тунберг та її друзі демонізують як “окуповані”, ніколи не зможуть завадити будь-якій місії з порятунку планети — вони не мають жодного стосунку до справи.
Але їй все одно. 26 січня, коли Міжнародний Суд оголосив своє рішення у неправдивій справі Південної Африки проти Ізраїлю за звинуваченням його в геноциді, Ґрета була просто там, у Гаазі — вона протестувала.
Ця справа являла собою образливий натяк на праведну війну проти вторгнення злого ворога, але Тунберг була роздратована тим, що суд насправді не дійшов висновку, що Ізраїль здійснює геноцид. І тому вона написала в Інтернеті, що: “Ізраїль — а також ті, хто підтримує жорстокі напади й окупацію, які здійснює Ізраїль, — повинні понести відповідальність за свої дії. Ми не можемо мовчати під час геноциду”.
Це не перший випадок, коли молодь, яку прославляють як благородно зосереджену на великій справі дня, розкриває себе у своєму справжньому обличчі. Наприклад, колишній серфер і любитель дерев Джексон Гінкль, нині відома “антисіоністська” впливова людина в соціальних мережах, починав як запеклий кліматичний активіст.
Скільки ще святкувань палестинського “опору”, скільки ще прикладів руйнівної поведінки нам доведеться пережити, перш ніж люди перестануть бачити в цих хоробрих молодих кліматичних воїнах святих і натомість визнають їх такими, якими вони є: грубими емісарами деструктивного віровчення?
