Петро Порошенко більше не буде гетьманом України. У 2019 році він, як справжня гоголівська унтер-офіцерська вдова, здав сам себе, отримавши на виборах те, що заслужив.
Сьогодні Петро Олексійович поводиться так само, як і раніше: не аналізує ситуацію, не робить висновків, самовпевнено вважає, що всіх можна або купити, або залякати, або знищити.
Його прихильники, як у реальному житті, так і у віртуальному просторі, які отримали в мережі зневажливу назву “порохоботи” за свою агресивність в атаці на всіх супротивників Петра (так вони тільки копіюють свого патрона), надають неоціненну послугу Україні, запобігаючи можливості повернення сивоголового в президентське крісло.
“Найсильніший” аргумент порохоботської пропаганди, заснований на антитезах, звучить напрочуд просто: “Ви проголосували 2019 року, тепер і сидіть!”.
Але що, якби Порошенко залишився гетьманом на другий термін? Не почалося б “велике будівництво”, перестали б красти, побудували б десятки військових заводів, які сьогодні так необхідні, і Путін не почав би великої війни?
Красти будуть у будь-якому разі, незалежно від того, хто при владі. Війна все одно почалася б, тому що імперія просто хоче поглинути нас, як вовк, який просто хоче поїсти. Дрібні амбіції сивоголових гетьманів України ніяк не могли б перешкодити цьому.
За Порошенка, як і за Зеленського, не було побудовано жодного військового заводу, навіть патронного, про який так багато говорили. Не було запущено в серійне виробництво українські ударні дрони, створені ще за гетьмана, але замість них закупили “Байрактари”. І всі ці добре рекламовані ракетні програми йшли так повільно, фінансувалися на залишковій основі, що в нас досі немає в достатній кількості ні протитанкових ракет, ні протикорабельних, і взагалі немає оперативно-тактичних ракет.
Порошенко обіцяв завершити війну за два тижні, але підписав першу ганебну “мінську угоду” вже через три місяці. За його версією, причиною цього стало втручання Кремля і перешкода, що заважає сивочолому виконати свої обіцянки перед виборцями. Але хіба він не знав, коли балотувався в президенти і збирався стати верховним головнокомандувачем, що ми вже воюємо з Росією, яка анексувала Крим?
За його версією, у нас не було армії, і Порошенко змушений був піти на “мінськ” для “тимчасової перемоги”. Але хіба не наша армія змусила Гіркіна піти зі Слов’янська, звільнила Дебальцеве, майже оточила Донецьк, брала в полон масово “заблукалих” росіян, коли сивочолий боягузливо їздив до Мінська?..
Прийшовши до влади, спочатку Порошенко оголосив перемир’я, під час якого загинуло більше бійців, ніж до цього. Наша армія і добровольці загинули під Іловайськом, коли Порошенко влаштував парад у Києві, домовившись із хохлом про “зелений коридор”. Він знову “домовлявся” з хохлом – про постачання оточеним 32-м блокпостом, і знову гинули бійці, бо хохлу не можна вірити.
Потім була угода про ДАП із принизливими обшуками наших бійців бойовиками Моторолою. Потім ДАП було втрачено. Потім було втрачено Дебальцеве. Саморекламна поява Порошенка в Бахмуті, новий “мінськ”, ідіотська маршрутка Азовської флотилії через Керченську протоку, корупційні скандали, Медведчук, Свинарчук, зрада, стратегія деокупації, Томос, і жодного нового військового заводу, жодного нового танка, літака, патрона…
До виборів 2019 року Порошенко прийшов як Чемберлен перед початком війни 1939 року. Нічого в душі, все прогоріло, “мирний план” не спрацював і не міг спрацювати, ніхто йому не вірить, і він сам не вірить у себе. Повне фіаско.
На щастя для Великої Британії і всього світу в Англії тоді був Черчилль. В Україні поки що його немає. Принаймні, він ще не вийшов на арену.
