Попри загрозливу риторику, США не готуються до Третьої світової війни.
Про це свідчать показники федерального бюджету.
01 жовтня якраз закінчився бюджетний рік 2022/2023 (у США дата закриття бюджетування не грудень, а початок жовтня).
Давайте проаналізуємо бюджетні показники Америки.
Сума видатків федерального бюджету склала 6 134 млрд дол або 24% ВВП, якщо брати рівень валового продукту у 2022 році.
Сума доходів – 4 439 млрд дол.
Таким чином, дефіцит бюджету досяг 1,7 трлн дол. або 6,7% ВВП.
Америка продовжує перебувати в матриці “великих дефіцитів”. Це коли бюджетний розрив перевищує 5% ВВП.
У структурі доходів превалюють податкові платежі фізичних осіб. Населення по суті самотужки тягне “бюджетний віз”.
Якщо взяти прибутковий податок (2,2 трлн дол) і соціальні страхові платежі (1,6 трлн дол), отримаємо 85% бюджетних доходів!!!
Тепер зрозуміло, чому американці так прискіпливо аналізують витрати свого уряду, зокрема й на допомогу іншим країнам.
Корпоративний податок на прибуток склав менше 10% або 420 млрд дол.
Митниця та акцизи дали лише по 80 і 76 млрд дол відповідно (у частках – це 1,8% і 1,7%).
Традиційний податок на спадщину – лише 34 млрд (менше 0,01%).
Зменшити дефіцит можна або за допомогою зростання доходів (підвищення податків), або за допомогою скорочення витрат. Або комбінацією цих факторів.
Але як бачимо, нарощувати податкові платежі ніким, а розширювати податкову базу – нікуди.
Тим більше в наступному, виборному році.
А що з витратами?
Ви, напевно, здивуєтеся, але США – це ще та соціальна держава.
Так, цитадель лібералізму, вільного ринку і духу підприємництва, витрачає більшу частину федерального бюджету на соціальні програми.
Я розумію, що нас вчили іншому, але реальність внаслідок дурману наших ілюзій не стає від цього менш реальною.
Якщо взяти видатки на соціальне забезпечення (1,35 трлн дол), медицину (889 млрд), медичне страхування осіб, старших за 65 років (848 млрд), допомогу з безробіття (774 млрд дол) та видатки на ветеранів (302 млрд), то матимемо більше ніж 67,4% від загальних видатків, які спрямовані на соціальні програми.
З великим відставанням від “соціалки” йдуть витрати на оборону (821 млрд дол).
Це, до речі, лише 3,2% від ВВП, тобто навіть менше, ніж нормативні відрахування в нас напередодні повномасштабної війни.
До речі, витрати на оборону – одні з найбільш “низькозростаючих”, якщо порівнювати їх з іншими витратами федерального бюджету в останні роки.
Цікава деталь – чисті процентні витрати на обслуговування держборгу в США збільшилися до рекордних 659 млрд дол, впритул наблизившись до параметрів оборонного бюджету.
На інфраструктуру, транспорт і стимули розвитку економіки витрачено 227 млрд дол.
Зробимо невеликий відступ.
Часто можна почути, що допомога США Україні має невелику питому вагу в структурі бюджетних видатків Америки і тому не становить складності для американської адміністрації.
Чи об’єктивне таке твердження?
І так, і ні.
Якщо брати в структурі загальних витрат, то 60 млрд дол Україні – це менше 0,1%.
Але якщо порівняти суму допомоги з витратами на освіту, інфраструктуру, економіку і транспорт, то співвідношення вже не буде виглядати настільки малозначним.
До речі, з витрат бюджету, що завершився, виключили дотації на списання кредитів, узятих американцями на вищу освіту.
Грошей у скарбниці не вистачає на всі програми, задекларовані Байденом.
З усього переліку витрат, кардинально можна скоротити лише витрати на обслуговування держборгу, але для цього необхідно в рази знизити базову ставку ФРС.
Але можливостей для цього поки немає – інфляція.
Зниження базової ставки необхідне і для формування довгострокових факторів зростання економіки.
Один із ключових драйверів тут – іпотека.
Для розвитку іпотеки необхідно створити умови, за яких купівля житла в кредит вигідніша, ніж його оренда.
Зараз ситуація діаметрально протилежна – оренда на 30-40% вигідніша за іпотеку, ставки за якою перевищили 7,5%.
Запуск іпотеки – один із драйверів зростання в економіці та на фінансових ринках.
Водночас, період високої інфляції відкриває для США можливість “спалити” свій борг в інфляційному багатті.
Це реально, коли дефлятор ВВП вищий за номінальний приріст боргу – у такому разі, відношення заборгованості до валового продукту знижується.
Але для того, щоб скористатися таким унікальним історичним шансом – необхідно кардинально скоротити дефіцит бюджету.
Адже для покриття бюджетного дефіциту доведеться залучати нові борги.
У такому разі, якщо дефіцит буде занадто великим, нарощування нових боргів для покриття дефіциту випередить “спалювання” старих боргів у горнилі інфляції.
Таким чином, у нинішній парадигмі, Америці потрібно щорічно залучати для покриття своїх внутрішніх дисбалансів до 2 трлн дол, збільшуючи планку боргу.
Де брати ці гроші?
ФРС їх більше не дасть, тому що попередні хвилі розширення ліквідності в період фінансової кризи 2008 року і пандемії зірвали “різьбу” з інфляції.
Замість політики кількісного
Про це свідчать показники федерального бюджету.
01 жовтня якраз закінчився бюджетний рік 2022/2023 (у США дата закриття бюджетування не грудень, а початок жовтня).
Давайте проаналізуємо бюджетні показники Америки.
Сума видатків федерального бюджету склала 6 134 млрд дол або 24% ВВП, якщо брати рівень валового продукту у 2022 році.
Сума доходів – 4 439 млрд дол.
Таким чином, дефіцит бюджету досяг 1,7 трлн дол. або 6,7% ВВП.
Америка продовжує перебувати в матриці “великих дефіцитів”. Це коли бюджетний розрив перевищує 5% ВВП.
У структурі доходів превалюють податкові платежі фізичних осіб. Населення по суті самотужки тягне “бюджетний віз”.
Якщо взяти прибутковий податок (2,2 трлн дол) і соціальні страхові платежі (1,6 трлн дол), отримаємо 85% бюджетних доходів!!!
Тепер зрозуміло, чому американці так прискіпливо аналізують витрати свого уряду, зокрема й на допомогу іншим країнам.
Корпоративний податок на прибуток склав менше 10% або 420 млрд дол.
Митниця та акцизи дали лише по 80 і 76 млрд дол відповідно (у частках – це 1,8% і 1,7%).
Традиційний податок на спадщину – лише 34 млрд (менше 0,01%).
Зменшити дефіцит можна або за допомогою зростання доходів (підвищення податків), або за допомогою скорочення витрат. Або комбінацією цих факторів.
Але як бачимо, нарощувати податкові платежі ніким, а розширювати податкову базу – нікуди.
Тим більше в наступному, виборному році.
А що з витратами?
Ви, напевно, здивуєтеся, але США – це ще та соціальна держава.
Так, цитадель лібералізму, вільного ринку і духу підприємництва, витрачає більшу частину федерального бюджету на соціальні програми.
Я розумію, що нас вчили іншому, але реальність внаслідок дурману наших ілюзій не стає від цього менш реальною.
Якщо взяти видатки на соціальне забезпечення (1,35 трлн дол), медицину (889 млрд), медичне страхування осіб, старших за 65 років (848 млрд), допомогу з безробіття (774 млрд дол) та видатки на ветеранів (302 млрд), то матимемо більше ніж 67,4% від загальних видатків, які спрямовані на соціальні програми.
З великим відставанням від “соціалки” йдуть витрати на оборону (821 млрд дол).
Це, до речі, лише 3,2% від ВВП, тобто навіть менше, ніж нормативні відрахування в нас напередодні повномасштабної війни.
До речі, витрати на оборону – одні з найбільш “низькозростаючих”, якщо порівнювати їх з іншими витратами федерального бюджету в останні роки.
Цікава деталь – чисті процентні витрати на обслуговування держборгу в США збільшилися до рекордних 659 млрд дол, впритул наблизившись до параметрів оборонного бюджету.
На інфраструктуру, транспорт і стимули розвитку економіки витрачено 227 млрд дол.
Зробимо невеликий відступ.
Часто можна почути, що допомога США Україні має невелику питому вагу в структурі бюджетних видатків Америки і тому не становить складності для американської адміністрації.
Чи об’єктивне таке твердження?
І так, і ні.
Якщо брати в структурі загальних витрат, то 60 млрд дол Україні – це менше 0,1%.
Але якщо порівняти суму допомоги з витратами на освіту, інфраструктуру, економіку і транспорт, то співвідношення вже не буде виглядати настільки малозначним.
До речі, з витрат бюджету, що завершився, виключили дотації на списання кредитів, узятих американцями на вищу освіту.
Грошей у скарбниці не вистачає на всі програми, задекларовані Байденом.
З усього переліку витрат, кардинально можна скоротити лише витрати на обслуговування держборгу, але для цього необхідно в рази знизити базову ставку ФРС.
Але можливостей для цього поки немає – інфляція.
Зниження базової ставки необхідне і для формування довгострокових факторів зростання економіки.
Один із ключових драйверів тут – іпотека.
Для розвитку іпотеки необхідно створити умови, за яких купівля житла в кредит вигідніша, ніж його оренда.
Зараз ситуація діаметрально протилежна – оренда на 30-40% вигідніша за іпотеку, ставки за якою перевищили 7,5%.
Запуск іпотеки – один із драйверів зростання в економіці та на фінансових ринках.
Водночас, період високої інфляції відкриває для США можливість “спалити” свій борг в інфляційному багатті.
Це реально, коли дефлятор ВВП вищий за номінальний приріст боргу – у такому разі, відношення заборгованості до валового продукту знижується.
Але для того, щоб скористатися таким унікальним історичним шансом – необхідно кардинально скоротити дефіцит бюджету.
Адже для покриття бюджетного дефіциту доведеться залучати нові борги.
У такому разі, якщо дефіцит буде занадто великим, нарощування нових боргів для покриття дефіциту випередить “спалювання” старих боргів у горнилі інфляції.
Таким чином, у нинішній парадигмі, Америці потрібно щорічно залучати для покриття своїх внутрішніх дисбалансів до 2 трлн дол, збільшуючи планку боргу.
Де брати ці гроші?
ФРС їх більше не дасть, тому що попередні хвилі розширення ліквідності в період фінансової кризи 2008 року і пандемії зірвали “різьбу” з інфляції.
Замість політики кількісного
