Європейський Союз досяг найвищого рівня чисельності населення у своїй історії — 450,4 мільйона осіб. Відповідну оцінку оприлюднив 11 липня Євростат, зазначивши, що цей приріст відбувся майже виключно за рахунок міжнародної міграції.
Незважаючи на рекордні цифри, за словами аналітиків, демографічна ситуація в ЄС залишається критичною. Упродовж останніх дванадцяти років у країнах блоку фіксується стійкий природний спад: щороку кількість померлих перевищує кількість народжених.
У 2024 році, зокрема, в Євросоюзі народилося лише 3,56 мільйона дітей, тоді як померло 4,82 мільйона людей. Це означає мінус 1,3 мільйона за рахунок природного скорочення. Така ситуація спостерігається з 2012 року й лише поглиблюється.
Єдиним чинником, що утримує населення ЄС від стрімкого падіння, залишається приплив мігрантів з-за меж блоку. Саме завдяки ним загальна чисельність населення продовжує зростати — нехай і штучно. У багатьох країнах Європи мігранти вже відіграють помітну роль на ринку праці, заповнюючи нішу, яку залишає старіюче населення.
Проте такий підхід має і ризики: демографічна залежність від зовнішнього поповнення підриває довгострокову стійкість. Особливо з урахуванням політичної чутливості теми міграції в самих країнах-членах.
Найвищий приріст населення зафіксовано на Мальті (+19 осіб на 1000 населення), Ірландії (+16,3) та Люксембурзі (+14,7). Ці країни демонструють стабільне зростання, здебільшого завдяки привабливим умовам для мігрантів та економічній динаміці.
Натомість у восьми країнах ЄС населення скоротилося. Найбільше падіння — у Латвії (–9,9 на тисячу), далі йде Угорщина (–4,7), а також Польща й Естонія (по –3,4).
В цілому, найбільшими за кількістю населення залишаються Франція, Німеччина та Італія — на них припадає 47% усіх мешканців Євросоюзу.
Аналітики зазначають, що нові дані знову порушують питання про необхідність комплексної демографічної стратегії для Європи. Без змін у підходах до сімейної політики, ринку праці та імміграційного регулювання ЄС ризикує втратити демографічну стабільність. Баланс між народжуваністю, смертністю та міграцією нині визначає майбутнє європейської економіки та соціальної моделі.
