Етика являє собою розуміння добра і зла. Визначення добра і зла лежить на совісті. Приведення світу у відповідність з етикою займає воля. Етика індивідуальна. Захист індивідуальної етики – це особистий інтерес.
Немає об’єктивної етики, є колективна етика як інтегральне поняття індивідуальних етик. Захист колективної етики – це суспільний інтерес.
Особистий інтерес – це “хочу”, суспільний інтерес – це “повинен”.
Для розв’язання суперечностей між особистим і суспільним інтересом (захистом колективної етики) створюються організації. В організації є люди, чиї особисті інтереси збігаються із суспільними, тобто особиста етика збігається з інтегральним поняттям. Саме такі люди мають займати ключові позиції в організації.
Захист суспільного інтересу полягає в захисті прав кожного носія індивідуальної етики, або особистого інтересу. У цьому полягає основна мета існування держави як вищої форми суспільної організації – захист прав громадян.
І ось тут на сцену виходить свобода. Свобода в сучасному світі – це результат захищеності прав людини. У цьому полягає суспільний інтерес. Система захисту прав створює свободу як простір для дії. Цей простір має обмеження, необхідні для захисту прав кожного.
Відсутність свободи в державі ми виявляємо, коли суспільний інтерес не дотримується. Коли люди, які взяли на себе відповідальність за забезпечення суспільного інтересу, не виконують свої функції. Або, що ще гірше, використовують силу (владу), яка їм дана для захисту суспільного інтересу, в особистих інтересах. Етика групи, яка прийшла до влади, нав’язується всьому суспільству через створення умов існування.
Коли консерватор говорить про протистояння свободи та етики, він говорить про протистояння двох групових етик. Етика консерваторів і етика лібералів. Виникає питання – яке інтегральне поняття етики? Який стосунок суспільство має до володіння зброєю, абортів, сурогатного материнства, права власності на землю тощо.
Політична еліта – це люди, чия етика збігається з інтегральним поняттям народної етики, які “влучають у ноти”. У суспільстві з демократичними процедурами, демократичними виборами таким людям надаються “чарівні” інструменти: законодавство, суд, примусові органи, які ми називаємо владою.
Ті, хто зараз при владі, визначають інтегральну етику не совістю, а опитуваннями, пристосовуються до неї, але їхня індивідуальна, групова етика з нею не збігається. Вони йдуть на обман для придбання “чарівних” інструментів: законодавства, судочинства, примусових органів. Вони використовують ці інструменти для особистого збагачення.
Чи можна впливати на колективну етику? Безумовно. Історія знає безліч прикладів, коли окремі особи або групи людей змінювали етику народів. Є довгий шлях через просвіту і короткий – через створення умов проживання, через законодавство (створення умов).
У консерваторів і лібералів є шанс на найближчих виборах перевірити своє “попадання в ноти”. Але я б звернув увагу на той факт, що владі чужа будь-яка ідеологія. Влада є носієм кримінальної етики. У лібералів і консерваторів є спільний ворог – злочинність. І спільний ворог – це привід для об’єднання.
