Як суди допомагають Коломойському не повертати 245 АЗС ПриватБанку 139 0 Цю детективну історію про 245 АЗС, націоналізацію “ПриватБанку” та передачу відповідних автозаправних станцій структуруємо у зрозумілий сюжет. Те саме…
До моменту націоналізації 2016 року ПриватБанк, крім усього іншого, отримав на баланс 248 АЗС, і одразу їх було передано в лізинг. Однак, якщо подивитися з позиції ретроспективи, вже вдалося продати три, решта фактично залишаються у власності компаній, так чи інакше підконтрольних колишньому власнику фінустанови Ігорю Коломойському.
Сьогодні на балансі ПриватБанку перебувають тільки 17 АЗС, згідно з якими договори лізингу було розірвано і заправки юридично вилучено. Однак, як не дивно, ними продовжують користуватися попередні юридичні власники. Це стало можливим завдяки недоброчесним суддям – між розірванням договорів і постановкою на баланс “залітають” судові заборони на вилучення АЗС. Фактичні власники через суди отримують такі заборони і поки ПриватБанк знімає одну, вони накладають наступну. І так мало не до нескінченності.
Тож 45 АЗС “зависли” між лізингом і балансом, а решта – це ще 175 заправок – залишається в лізингу. Фінустанова, своєю чергою, постійно переходить від однієї судової тяганини про зняття заборони до іншої. Тим часом дохід від АЗС отримують треті особи, наближені до екс-власників Банку. На сьогоднішній день розмір заборгованості перед державою становить понад 10 млрд гривень. У період війни це колосальні кошти, які могли бути спрямовані до бюджету, оскільки ПриватБанк 80% свого прибутку віддає державі. Здивовані? А я – ні.
Так має діяти державний банк в умовах повномасштабної війни. Однак окремі представники суддівської “мафії” вважають інакше – блокують можливість власнику АЗС встановити контроль на об’єктах і протистоять державі в отриманні прибутку. За три роки ці компанії 15 разів зверталися до українських судів із майже ідентичними позовами та заявами про забезпечення позовів про накладення заборон. Нікого не здивувати, що нереформована судова гілка влади досі перебуває на “госпрозрахунку”. З них, якщо бути точним – у 11 справах судді, відмовляли у відкритті проваджень та повертали позовні заяви компаніям через грубі порушення ними норм процесуального законодавства.
Разом з цим, у 4 справах судами, незважаючи на встановлені іншими суддями порушення норм процесуального законодавства, було вжито заходів щодо забезпечення позовів. Тепер розповім про те, а з чого все починалося. Ще у 2016 році, перед націоналізацією, ПриватБанк поставив собі на баланс – фактично отримав у власність – 248 АЗС щодо виконання вимог НБУ. І щойно зазначені заправки опинилися у власності фінустанови, колишній менеджмент одразу передав їх у фінансовий лізинг компаніям, пов’язаним із групою “Приват” Ігоря Коломойського. Було укладено 22 договори лізингу з 15 лізингоотримувачами. А ті зі свого боку передали АЗС у суборенду іншим компаніям тієї ж групи.
Схематоз чистої води… Однак, завдяки докладеним зусиллям, вдалося розірвати лише 8 договорів лізингу з 22. З 8 договорів, що розірвали, змогли повернути на баланс лише 65 АЗС. Три з них уже продано, інші ще перебувають на балансі. Але фактично ПриватБанк так і не отримав контролю над ними. По суті, група “Приват” також продовжує користуватися 248 АЗС і заробляти на них. Так, стоп. Ключовий олігарх із вищезгаданої фінансово-промислової групи, який перебуває одразу під 3 підозрами, продовжує контролювати те, що вже давно йому не належить? І не може такого бути! Тепер про те, чому ПриватБанк не може повернути під контроль АЗС. Лізингоотримувачі самі не оперують цими заправками, вони передають їх у суборенду третім особам. І ці суборендарі щоразу ініціюють новий колективний позов (після скасування чергових заходів забезпечення позову), наголошуючи на начебто “законному праві користування” цими заправками, внаслідок чого державна фінустанова не має права вилучати їх у лізингоотримувачів. Слід зазначити, що банк не пов’язаний із суборендарями договірними правовідносинами. Суборендорів багато, вони майже щороку змінюються. І, щоб не дати ПриватБанку скористатися своїми законними правами і вилучити заправки, вони постійно ініціюють позови під надуманими приводами. Такі позови використовуються фактично з єдиною метою – отримати заборону суду. Цим суб’єктам не цікаво, щоб позови розглядалися по суті, адже вони формальні та чим довше розглядатимуться, тим більше часу можуть існувати безпідставні заборони. У результаті подання таких позовів суборендарі отримують судову заборону на вилучення та/або повернення АЗС до розгляду таких позовів по суті. Після скасування заходів забезпечення позову, опоненти позов залишають без розгляду і звертаються до іншого суду з метою отримання іншої судової заборони. Позивачів у таких справах зазвичай понад 50, вони постійно створюють причини, через які навіть не може відбутися судове засідання. По суті, жодне із засідань не відбулося, але заборона висить. Як наслідок, ким управляються ці АЗС? Банком? Чи представниками Коломойського? Так, 2021 року Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ПриватБанку і скасував ухвалу Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного госпсуду, якими було задоволено клопотання 38 компаній, пов’язаних із “приватівцями”, та в рамках забезпечення їхнього позову заборонено вчиняти будь-які дії з повернення та витребування 248 АЗС, переданих банком у лізинг. Але ще до того, як рішення Верховного Суду було опубліковано, ті ж самі компанії з групи Коломойського звернулися з тим самим позовом до зазначеного столичного господарського суду і отримали нові заходи забезпечення позову – нову судову заборону. Загалом за 3 роки компанії з групи олігарха вже 4 рази реалізовували таку “схему” блокування можливості власника АЗС повернути під контроль своє майно, зокрема виконати судові рішення щодо виселення третіх осіб із приміщень фінустанови. Тепер про те, як подібний схематоз став можливим. Фактично, вітчизняна система правосуддя, в особі деяких суддів місцевих судів загальної юрисдикції, діє виключно в інтересах окремої групи несумлінних компаній, що пов’язуються з колишніми власниками ПриватБанку, при цьому брутально нехтують та ігнорують норми процесуального законодавства і порушують базові засадничі засади провадження. Україні. Це свідчить про грубе зловживання недобросовісними компаніями процесуальними правами, що спрямовані на блокування “руками суду” господарської діяльності банку та можливості законно реагувати і проводити заходи досудового та судового врегулювання проблемної заборгованості, чим завдається велика шкода інтересам держави. Тепер про те, як вийти з цієї ситуації і повернути банку його майно. Накладення таких заборон є незаконним, обґрунтованим рішенням, і ПриватБанк, наскільки я знаю, сподівається це донести до суддів. Фінустанова послідовно оскаржує ці заборони в судах. Хотілося б, щоб на якомусь етапі судді просто не ризикували ухвалювати сумнівні рішення проти держави. Невже незрозуміло, що “служителі Феміди”, займаючи позицію Коломойського, стають “служителями олігархів”? Складається парадоксальна ситуація: ПриватБанк – власник майна, яке колись було передано в лізинг, не отримуючи кілька років лізингових платежів, не може розірвати договори лізингу, а за розірваними договорами – не може повернути власне майно. При цьому всі ці роки це майно використовується третіми особами, які без правових підстав збагачуються за рахунок державної установи. Судова система замість захисту інтересів власника майна, сприяє недобропорядним лізингоодержувачам (суборендарям) незаконно використовувати у своїй діяльності об’єкти АЗС, створюючи перешкоди власникові здійснювати свої права, що завдають шкоди державному ПриватБанку, його вкладникам і державі. АЗС важливо повернути у власність державного Банку, оскільки за лізинговими договорами є заборгованість понад 10 млрд. Вилучивши та продавши АЗС, ПриватБанк може компенсувати ці втрати. Зрештою, це збільшить його прибуток і опосередковано, сплативши дивіденди, сприятиме компенсації витрат платників податків, які були спрямовані на порятунок і націоналізацію найбільшого банку України. Підсумовуючи, 30 жовтня о 9:10 у славному місті Дніпро, а саме – Центральному апеляційному господарському суді, розглядатиметься черговий судовий спір між групою “Приват” і державним ПриватБанком. Сподіваюся, служителі Феміди (судді Верхосмотра, Парусніков, Мороз) орієнтуються на законність, а не побажання олігархічного клану.
