Не виключено, що спецслужби, знаючи про загрозу, побоювалися інформувати Путіна про неї.
“Усі бояться бути алармістами і попереджати президента про проблеми заздалегідь”, – пояснив чиновник. Кремль публічно не реагував на ситуацію всю неділю, і тільки в понеділок Пєсков виступив із заявою, звинувативши в події зовнішні сили, які нібито “намагаються розколоти російське суспільство”.
Головні російські телеканали не розповідали про погроми в новинних випусках навіть у понеділок вранці. Головна причина ступору влади полягає в тому, що всі чекають реакції однієї людини – Путіна, а тому, можливо, здається, що під ним є держава та інститути, і це вони повинні якось реагувати. Але в результаті в критичній ситуації немає готових взяти на себе відповідальність. Регіональна влада дивиться на Москву, Москва дивиться на геополітичний космос.
Просто нікому нічого не потрібно. Сам Путін звинуватив США і Київ в антисемітських акціях на Північному Кавказі: “Потрібно розуміти, де коріння зла”.
Путін за добу після антисемітських заворушень у Махачкалі на зустрічі з членами Ради безпеки в Ново-Огарьові звинуватив у їхній організації еліти США і владу України. Путін почав промову зі звинувачення США та їхніх союзників у розпалюванні конфлікту на Близькому Сході. На його думку, країни Заходу підтримували як напад ХАМАС на Ізраїль, так і відповідні дії Ізраїлю.
Він заявив, що від ракетних ударів у Газі загинули “сотні тисяч” людей: “Потрібно знати і розуміти, де знаходиться корінь зла, де цей самий павук, який намагається огорнути своєю павутиною всю планету”.
Путін також запропонував учасникам заворушень допомогти Палестині не через погроми татусів, а вирушивши воювати в Україну: “Вибір справжнього чоловіка, справжнього воїна – взяти до рук зброю і стати зі своїми братами, бути там, де вирішується доля Росії, і всього світу, зокрема майбутнє палестинського народу”.
Північний Кавказ для Путіна – символічний регіон. У 2000 році, під час першої передвиборчої кампанії, він зробив його своїм головним “козирем”, обіцяючи покінчити з тероризмом. Через роки, після трильйонних вливань із федерального бюджету і запровадження жорсткого силового контролю, Північний Кавказ став найбільшим у РФ “електоральним султанатом”, де Путін і “Единая Россия” отримували перевагу на кожних виборах. Саме Дагестан Кремль вибрав для піар-поїздки Путіна після заколоту “Вагнера” наприкінці червня.
Тоді в Дербенті сотні жінок і дітей скандували “Путін”, освідчувалися в коханні російському диктатору та фотографувалися з ним, а державні телеканали розповідали про велику підтримку президента. Минуло лише чотири місяці, і натовп міцних молодих чоловіків спортивної статури увірвався в аеропорт Махачкали, проник на льотне поле, зупиняючи автобуси, перевіряючи паспорти у людей у пошуках ізраїльтян.
Усі місцеві путінські путінські силовики опинилися також у ступорі й нічого не зробили для того, щоб зупинити погром. А якщо наступного разу натовп міцних молодих чоловіків спортивної статури вирушить не в аеропорт, а на склади озброєнь? Хто їх зупинить? Утім, навряд чи це має здивувати: мова ненависті перетворилася на нову нормальність, яку щодня транслюють з екранів кремлівських ток-шоу на ТБ. Погром і кувалда – новий російський символічний ряд, який цілком успішно змінив серп і молот. Антисемітизм як вища й остання стадія розвитку путінізму
Ось така путна, малюки, гарненькі хлопчики і прекрасні дівчата.
