Нові наукові дані ставлять під сумнів довготривалу користь штучних підсолоджувачів для контролю апетиту та зменшення споживання калорій. Дослідження, проведене міжнародною групою вчених і оприлюднене виданням Science Alert, виявило, що вживання сукралози – одного з найпоширеніших цукрозамінників – може призводити до посиленого відчуття голоду.
У дослідженні взяли участь 75 дорослих, які у форматі перехресного експерименту пили напої з різними типами підсолоджувачів. Коли учасники вживали напій із сукралозою, у них спостерігався підвищений кровообіг у гіпоталамусі – ділянці мозку, що відповідає за регулювання апетиту. Це вказує на активацію харчової мотивації, попри відсутність надходження калорій.
На противагу цьому, після вживання напою із сахарозою – звичайним столовим цукром – приплив крові до гіпоталамуса зменшувався, що збігалося зі зниженням відчуття голоду. Рівень глюкози в крові різко зростав, активізуючи фізіологічні сигнали насичення. Через дві години учасники, які вживали сахарозу, повідомляли про значно менше відчуття голоду, ніж ті, хто пив напій із сукралозою.
Ці результати відповідають попереднім дослідженням, зокрема на тваринах, які також продемонстрували подібні ефекти. Учені припускають, що проблема полягає у «розриві» між тим, що мозок очікує після відчуття солодкого смаку, і тим, що насправді відбувається з організмом. Сукралоза, яка приблизно в 600 разів солодша за звичайний цукор, не несе калорійної цінності і не викликає типового гормонального відгуку організму – зокрема, не сприяє вивільненню інсуліну або глюкагоноподібного пептиду, які зазвичай сигналізують про насичення.
Така невідповідність може призводити до того, що мозок не «вірить» у надіслані сигнали, спричиняючи посилення апетиту і навіть зміни в нейронних зв’язках. Вчені також виявили, що ці зміни були більш вираженими у людей з надмірною вагою або ожирінням, що може мати важливі наслідки для стратегій схуднення.
Наразі тривають додаткові дослідження, зокрема, щоб краще зрозуміти, як подібні цукрозамінники впливають на мозок дітей та підлітків. Отримані результати можуть мати значний вплив на рекомендації щодо вживання штучних підсолоджувачів, особливо у харчових продуктах, орієнтованих на дієтичне харчування.
