Правляча партія PAS (Дія і Солідарність, Partidul Acțiune și Solidaritate), яка здобула монобільшість у 63 мандати зі 101 на парламентських виборах 2021 року, розтринькала кредит довіри
Власне кажучи, те, що сталося, було цілком очікувано ще після весняного провалу в Гагаузії.
У неділю, 5 листопада, по всій Молдові відбувся перший тур місцевих виборів, на яких обирали 898 мерів (у Молдові їх називають “примари”) і 11058 місцевих радників. Явка по Молдові загалом була середня – 41,4 % за порогу в 25%. Проте у восьми населених пунктах вибори визнали такими, що не відбулися, через малу явку. Ще в трьох населених пунктах вибори скасували через відсутність конкуренції – був зареєстрований тільки один кандидат.
Загальна ситуація показана на карті. Другий тур становища PAS безумовно не поліпшить – а ось погіршити цілком може. Це не повний розгром, але безсумнівний програш за очками. Найбільші міста контролюватиме опозиція.
Партії, які набрали найбільшу кількість голосів у районних/муніципальних радах
PAS здобула перемогу в 19 із 32 виборчих округів, але поки що невідомо, чи отримає вона більшість у радах, оскільки переговори про формування коаліцій тільки починаються. Ситуація щодо мерів остаточно з’ясується у другому турі. З умовно-проєвропейських крім PAS – хіба що PSDE.
Найсолодшим шматком був, природно, Кишинів, через який проходить велика частина фінансових потоків. За ступенем реального впливу мер Кишинева можна порівняти з прем’єром, головою парламенту і президентом, а кишинівський муніципальний радник – з парламентським депутатом.
Перемогу в Кишиневі, вже в першому турі, здобув чинний мер Іон Чебан, який набрав 50,62%. Його опонент із правлячої PAS, Ліліан Карп набрав 28,23% – як то кажуть, відчуйте різницю.
У Карпа були б шанси на перемогу, якби він пішов на вибори як незалежний кандидат, нехай і спираючись на підтримку PAS. Тоді, найімовірніше, він, щонайменше, вийшов би до другого туру.
Чебан, який виграв другий термін, – класичний тип орієнтованого на Москву молдовського політика: виходець із Партії Комуністів, який перебрався потім у Партію Соціалістів. Зараз Чебан, відреагувавши на зміну вітру, симулює проєвропейську орієнтацію, для чого організував власну партію MAN (Рух Національна Альтернатива – Mișcarea Alternativa Națională). Проте перемозі “проєвропейського” Чебана всю ніч раділи всі молдавські Z-пабліки. Це, звісно, було палево – хоча, з іншого боку, ну хто ж не знає в Молдові Іона Чебана?
Безумовно, про ідейну складову, що визначає орієнтацію Чебана на Москву, не йшлося, і не йдеться. Чебан готовий співпрацювати з усіма, хто готовий за це платити. Молдова, вскочивши на сходинку українського вагона, повним ходом мчить у ЄС, а це означає, що Росії буде вигідно підтримувати в Молдові фіктивно-проєвропейські партії, які заявляють про необхідність прагматичного підходу до співпраці з Москвою. У Кремлі зовсім не проти отримати у складі ЄС ще одну маніпульовану нею країну – слідом за Угорщиною і Словаччиною. Звичайно, приблизно тих самих результатів у Кремлі могли б досягти, працюючи і з PAS, оскільки “протоєвропейці” Маї Санду приблизно такі ж проєвропейці, як Чебан – проросіянин. Але з Чебаном Москві мати справу простіше і звичніше, так само як і йому з Москвою.
В Оргеєві, електоральній вотчині кримінального злочинця-втікача Ілана Шора, передбачувано переміг один із його клонів: Тетяна Кочу, яка висунулася від партії “Альтернативна сила порятунку Молдови”. Вона набрала 57,59%, а Сергій Станчу від PAS, який посів друге місце, – 17%.
При цьому і основну партію Шора – “Шор”, і її клони – громадський рух Ш. О. Р. і партію “Шанс”, і ЗМІ, пов’язані як із Шором, якого підтримує Росія, а також безпосередньо з Росією, перед виборами жорстко пресували.
“Шор” – просто заборонили, заблокували 31 онлайн-портал і 22 телеканали, а в п’ятницю, за день до виборів, зняли з виборчих перегонів і кандидатів від партії “Шанс”, мотивуючи це незаконним фінансуванням із Росії. Проте дві афілійовані з Шором партії-клони – “Відродження” (PR) і вже згадана “Альтернативна сила порятунку Молдови” (FASM), “Наша партія” Ренато Усатого, яка легко йде на союз із шоровцями, та десятки формально незалежних, але насправді висунутих від Шора та на його гроші кандидатів, взяли участь у виборах. Напір Шора на Молдову зараз такий великий, що можна говорити про “Шор-атаку”, політичний аналог DDoS. Водночас заборони працюють неважливо. Не в останню чергу ще й тому, що, крім них, PAS пред’явити виборцям, по суті, нічого. Якби заборони поєднувалися хоч з якимись успіхами, вони могли б спрацювати значно ефективніше. Але PAS відірвалася від виборців. Її дії мають, здебільшого, характер постановки, розрахованої на західних політиків у ролі глядачів, і поєднуються з нестримним збагаченням її верхівки, не менш кримінальним, ніж те, за що Шор отримав свій вирок у п’ятнадцять років, і був змушений піти втекти.
Шор теж не проросійський, він сам за себе. Але Росії зручно працювати з кримінальниками-втікачами, такими, як він, а їм – з Росією. Кремль і всякого роду відморозки – терористи, кримінальники, наркоторговці, – напрочуд легко знаходять спільну мову через соціальну близькість.
У політиці Шор – абсолютний популіст. Його основна тактика – введення в гру нових фігур, без виразних біографій. Класичний тип шоровського кандидата – помірно молода і помірно симпатична дама, що виникла буквально з нізвідки. Таку порожню фігуру просто нема за що критикувати. У ситуації тотального розчарування громадян у всіх політичних силах, і за належних вкладень у рекламу, у неї виникають серйозні шанси на перемогу. Цю технологію Шор успішно випробував у Гагаузії, і очікувано застосував знову.
Чи міг Шор продавити свого кандидата також і в Кишиневі? За дуже великого бажання – так, міг, але він не став цього робити. Перемогу мера, за спиною якого було б видно Шора, молдовська влада сприйняла б як задушливе захоплення, і відповіла б дуже грубо, вже не озираючись на закон. Шору ні до чого йти на таке різке загострення, він налаштувався грати надовго, і захоплювати Молдову починаючи з провінції.
У Бєльцях до другого туру вийшли кандидати від “Нашої партії” Ренато Усатого, і від Шора, але формально незалежна Аріна Коршикова. У Єдинцях теж буде другий тур: чинний мер Костянтин Кожокару з довгим шлейфом корупційних скандалів і Олег Сандуляк від Партії соціалістів Ігоря Додона. У Комраті до другого туру пройшли двоє незалежних кандидатів, які не прямо шоровські, але мають із ним міцні зв’язки. Чинний мер Сергій Анастасов у 2015 році балотувався від “Нашої Партії” і користувався особистою підтримкою Ренато Усатого, у 2019 році переметнувся до Партії соціалістів, а під час башканських виборів підтримував кандидата Віктора Петрова, який, як і Микола Дудогло, підтримав у другому турі креатуру Шора Євгенію Гуцул.
На виборах мера Тараклії переміг чинний мер і теж формально незалежний, але близький до Шора В’ячеслав Лупов, який набрав 90% голосів. На другому місці, з 3,68% – Микола Гарановський від партії “Відродження”, тобто, теж від Шора.
Тільки в Унгенах кандидат від PAS, Діонісій Терновський, який посів перше місце з 30,57% голосів, пройшов до другого туру, де, ймовірно, переможе.
Коментатори, пояснюючи успіхи Шора, кивають на тотальний підкуп, і пишуть про те, що немає такої фортеці, яку не взяв би осел, навантажений золотом. Але в цій логіці є кілька неприємних деталей. Перш за все, крім золота потрібен ще й віслюк, у ролі якого виступає помітна частина молдавських виборців. І справа саме в віслюках, оскільки золота за один голос давали не так вже й багато, близько тисячі молдавських леїв.
Але навіть виборці, які не торгували своїми голосами, і не були проросійськими, нерідко просто не бачили гідних у списку кандидатів. А начебто протоєвропейський PAS у дуже багатьох із них викликав блювотний рефлекс, до того ж, поза всяким зв’язком із симпатіями до Росії.
Таким чином, у новому трирічному циклі молдавських виборів: місцеві/президентські/парламентські, поки що виграє Москва, з рахунком 1:0.
