Після вторгнення Володимира Путіна в Україну австрійський банк Raiffeisen оголосив про розгляд можливості продажу свого бізнесу в Росії. За 27 місяців з того часу підрозділ банку в країні продовжував працювати успішно. Кількість співробітників зросла майже до 10 тисяч, що на 7% більше, ніж у 2022 році. У минулому році прибуток сягнув 1,8 млрд євро — це більше, ніж у будь-якої іншої дочірньої компанії банку, і потроївся з 2021 року.
Raiffeisen — один із десятка кредиторів, яких Росія вважає “системно” важливими для своєї економіки. Банк також має значення для фінансів Кремля, оскільки минулого року він заплатив податок, еквівалентний пів мільярда доларів.
Raiffeisen є найбільшим західним банком у Росії, але не єдиним. Сукупний прибуток п’яти банків ЄС, які мають найбільші російські операції, зріс утричі й становитиме майже 3 млрд євро у 2023 році. Успіх цих банків ставить їх у центр уваги. У травні США погрожували обмежити доступ Raiffeisen до своєї фінансової системи через його російські операції. Намагаючись заспокоїти критиків, 10 червня банк планує припинити доларові перекази з Росії.
З свого боку, Росія може почати заарештовувати активи західних банків, яких вона вважає “недружніми”. Деякі європейські банки, такі як французький Société Générale, продали свої російські підрозділи на початку конфлікту. Хоча ті, що залишилися, скоротили персонал лише на 3%, їхні портфелі значно зменшилися.
Raiffeisen зберігає значну частку активів у Росії — 15 % порівняно з 5 % у UniCredit, який посідає наступну сходинку. Але і той скоротив свій кредитний портфель на 58 % і перестав видавати нові кредити. Тривалий отриманий прибуток може пояснюватися різницею між процентними ставками, які банки платять вкладникам, і ставками російського Центрального банку. Остання становить 16 %, майже вчетверо вище, ніж три роки тому.
У 2022 році, передбачаючи стрімкий наплив російських дефолтів, банки створили величезні резерви під втрати за кредитами. Коли очікуване падіння рівня безнадійних боргів не відбулося, ці резерви було списано, що сприяло зростанню прибутку.
Санкції знищили більшість західних конкурентів, тому європейські банки, зокрема Raiffeisen, опинилися у виграші. Після початку війни депозити австрійського кредитора різко зросли, попри низькі ставки. Це пояснюється тим, що російські вкладники воліють зберігати частину своїх коштів у західних банках на випадок, якщо вітчизняні обваляться. Кредитор також відіграє важливу роль у сприянні іноземним компаніям у переміщенні грошей у Росію та з неї: у лютому минулого року на його частку припала майже половина всіх платежів з рештою світу.
Проблема для європейських банків у Росії полягає в тому, що в них мало шляхів виходу. В ідеалі вони повинні продавати місцеві підрозділи іншим іноземним компаніям, але мало хто зацікавлений у придбанні такого складного з геополітичного погляду бізнесу.
Продаж місцевим жителям вимагає схвалення Путіна, і, з огляду на контекст, будь-які угоди навряд чи будуть укладені за справедливою ціною. Більшість недавніх спроб завершити продажі або затягнулися, або зазнали краху.
Таким чином, у європейських банків залишається останній варіант: продовжувати згортати свої російські портфелі. Але навіть це далеко не так просто, і не тільки через підвищену увагу з боку західних регуляторів.
У травні російський суд постановив заарештувати активи Commerzbank і Deutsche Bank, двох німецьких кредиторів, через їхню участь у газовому проєкті, який було скасовано. У рамках паралельного позову суд також заарештував активи італійського банку UniCredit.
Усе це означає, що велика ймовірність того, що багато західних підрозділів у Росії виявляться принаймні частково списаними. Європейським банкам доведеться заплатити високу репутаційну ціну, і розплата навряд чи буде виправдано.
