Французька газета Le Monde оприлюднила новий аналіз, у якому стверджується, що військова економіка Росії має потенціал продовжувати військові дії ще 5-6 років, що значно перевищує можливості України в цьому аспекті. Видання аналізує три ключові фактори, що сприяють такій стійкості Росії: величезні витрати на військову промисловість, оплату праці контрактників та допомогу сім’ям загиблих військових.
Газета пише, що майже 400 тисяч росіян підписали військові контракти тільки 2023 року, і виплати новим добровольцям продовжують зростати, і контрактникам платять удесятеро більше за мінімальну зарплату.
«З’явилася дивна економічна модель, згідно з якою мертвий росіянин заробляє для своєї сім’ї більше, ніж живий. Фактично, якщо чоловік вирішить піти воювати і помре у віці між 30 і 35 роками, його смерть буде більш «вигідною» з економічної точки зору, ніж його майбутнє. Підписання контракту з армією означає, що він заробляє вдесятеро більше за мінімальну зарплату, а головне, якщо він загине в бою, його найближчі родичі отримають допомогу на випадок смерті, трунарну допомогу, яка може становити до 11 мільйонів рублів залежно від регіону», – пише видання.
«Це безпрецедентно, адже росіян завжди відправляли в армію з примусу або з патріотизму. Володимир Путін створив абсолютно нову реальність», – заявив виданню російський економіст Владислав Іноземцев, який живе у США.
За його оцінками, щороку в середньому набирається щонайменше 200 000 солдатів-контрактників.
«Унаслідок величезних сум, витрачених на військову економіку й оплату контрактників, зростання економіки в основному забезпечувалося за рахунок споживання. Згідно з попередньою оцінкою Росстату, валовий внутрішній продукт у другому кварталі підскочив на 4% у річному обчисленні», – ідеться в статті.
Рівень безробіття в РФ перебуває на найнижчому за всю історію рівні – 2,6%. Ґрунтуючись на цих макроекономічних параметрах, у липні Світовий банк заніс Росію до списку країн із «високим рівнем доходу».
Ба більше, російська економіка ніколи не була в кращій формі, незважаючи на західні санкції. «Завдяки скороченню відтоку капіталу внаслідок санкцій внутрішній попит зміг зрости, особливо в секторі послуг. Бюджет отримує більше доходів, а імпорт підтримується на достатньому рівні», – резюмує експерт.
Чи стійка економічна «модель» Володимира Путіна? Владислав Іноземцев вважає, що так. «Росія залишається найбільшим у світі експортером сировини, що дає Кремлю дохід, необхідний для виробництва зброї та оплати солдатів, яких відправляють на фронт».
Ризики для такої економічної моделі – вичерпання трудових резервів і виробничих потужностей, про що заявляли і в центробанку РФ. До цього додається жорстка конкуренція за робочу силу між армією і промисловістю, зокрема – підприємствами ВПК, які працюють «у шаленому темпі», двадцять чотири години на добу, сім днів на тиждень.
За останні десять місяців, за словами віце-прем’єра Дениса Мантурова, 520 000 працівників пішли з цивільних підприємств в оборонну промисловість. Зарплати там більш привабливі. Тому «брак робочої сили – це зараз головна проблема Росії». Два мільйони робочих місць у промисловості зараз залишаються незаповненими, за даними Росстату.
Водночас Іноземцев вважає, що завдяки торгівлі сировиною таких темпів зростання Росія здатна домагатися ще п’ять-шість років, «а це набагато довше, ніж може витримати Україна».
Крім того, як пише видання, цей тип економіки стимулює російську владу не закінчувати війну в Україні, оскільки масштабна демобілізація нібито «обнулить досягнуте зростання».
Науковий співробітник Інституту міжнародної економіки Петерсона і директор з міжнародних справ Київської школи економіки Еліна Рибакова вважає, що «політично та економічно Путін не зацікавлений у тому, щоб лопнула ця економічна бульбашка», оскільки «альтернативи цій макабричній економіці, від якої виграє вся країна, не існує».
На її думку, мілітаризація російської економіки значно ускладнює перспективи припинення війни в Україні, «можливо, для Кремля більш прагматично продовжувати цю мілітаризацію економіки».
