Останніми роками тема опіоїдної епідемії в США стала вельми актуальною і часто обговорюваною у світі кіно і телебачення. Останній внесок у це обговорення зробив Netflix, випустивши кримінальну драму “Продавці болю” (Pain Sellers), яка, незважаючи на цікаві персонажі та акторський склад, неминуче викликає відчуття дежавю і вторинності.
Сюжет фільму заснований на романі Евана Г’юза і його статтях для “Нью-Йорк таймс”. Головна героїня, Лайза Дрейк, мати-одиначка з Флориди, бореться за своє місце в житті, заробляючи гроші танцями в стрип-клубі. Її дочка, яка страждає від епілептичних нападів, потребує дорогого лікування, і Лайза розуміє, що їй потрібно знайти спосіб поліпшити своє фінансове становище.
Одного разу вона зустрічає Пітера Бреннера, агента фармацевтичної компанії, який пропонує їй роботу. Цей рішучий крок тягне за собою наслідки, і Лайза виявляється втягнутою у світ фармацевтики та протизаконних дій.
Фільм “Продавці болю” викликав обурення у багатьох рецензентів, які побачили в ньому щось побите і старе. Багато хто звинуватив сценариста Веллса Тауера і режисера Девіда Єйтса в тому, що вони не привнесли нічого нового в історію про стрімкий зліт і падіння персонажів у світі фармацевтики. Фільм також викликав асоціації з іншими творами, як-от серіал “Знеболювальне” та “Падіння будинку Ашерів”, які розглядають аналогічні теми.
Однак, незважаючи на вторинність сюжету, “Продавці болю” надають глядачеві захопливі персонажі, виконані чудовими акторами, зокрема, Емілі Блант і Кріс Еванс. Саме їхня гра робить фільм глядацьким і захопливим.
Фільм, незважаючи на свої недоліки, годиться для разового перегляду і може зацікавити тих, хто цінує акторську майстерність. Однак, немає сумнівів, що Netflix прагне максимально дослідити тему опіоїдної кризи, і, можливо, на цьому шляху інколи створюються проєкти, що здаються надто схожими один з одним.
