Європа зустрічає вже третій опалювальний сезон в умовах газової війни з Росією, розв’язаної Кремлем ще до вторгнення в Україну. Цього разу Євросоюз підготувався, як міг, і ще місяць тому європейці були впевнені, що не замерзнуть до весни. Але за цей місяць сталися дві події, які знову поставили Європу на межу енергетичної кризи.
По-перше, на Близькому Сході почалася нова війна. ХАМАС напав на Ізраїль, і конфлікт у ключовому нафтогазовидобувному регіоні планети загрожує перерости в регіональний, а то й у міжнародний.
А по-друге, на дні Балтійського моря сталася дивна аварія на європейському газопроводі, яка відродила привид великої диверсії на “Північному потоці” річної давності та поставила під сумнів безпеку інфраструктури, від якої залежить енергозабезпечення 27 країн ЄС із населенням майже півмільярда осіб.
А все було так чудово ще місяць тому.
Як ЄС підготувався до зими
Російський лідер Володимир Путін почав відключати газ Європі ще влітку 2021 року, а після вторгнення в Україну в лютому 2022-го поставки швидко скоротилися до мінімуму.
Європа, яка не вводила санкції проти російського газу, напружилася і впоралася із залежністю від “Газпрому”. Якщо до війни російський газ покривав понад 40% європейських потреб, то тепер – менше 10%.
Для цього довелося економити газ, заміщати російські трубопровідні поставки скрапленим газом за захмарними цінами, субсидувати населення і промисловість.
До нової зими європейці підготувалися особливо ретельно: заповнили сховища до небачених 99%, ввели в дію термінали для приймання скрапленого газу, уклали мегаконтракти на його постачання на роки вперед.
Усе йшло добре, ціни впали з минулорічних піків удвічі-втричі, і навіть французькі атомні станції повернулися до нормальної роботи після невчасного провалу виробітку минулої зими через планові й не дуже профілактичні роботи на АЕС.
Однак навіть ретельна підготовка не усунула структурні проблеми, через які Європа найближчими роками буде вразливою для енергетичного шантажу з боку Кремля або арабських країн.
Чому Європі не гарантована тепла зима
По-перше, ЄС не позбувся Росії повністю. “Газпром” і “Новатек”, як і раніше, постачають європейським споживачам помітні обсяги як трубопровідного, так і скрапленого газу. Стабільність цих поставок під питанням відтоді, як Путін довів здатність перекривати кран для досягнення політичних і військових цілей, навіть якщо це шкодить “Газпрому” і російській економіці загалом.
По-друге, відмова від одного великого постачальника трубопровідного газу за довгостроковими контрактами в особі “Газпрому” поставила ЄС у залежність від цін на вільному спотовому ринку скрапленого газу – не менш примхливому і чутливому до неприємностей геополітичного характеру.
Ніщо так не напружує ринки і не роздуває ціни, як загроза перебоїв із поставками. Ніщо так не зриває постачання, як війна, оскільки вона загрожує інфраструктурі світового енергетичного ринку: протокам, трубопроводам, портам, видобувним платформам.
Восени минулого року було підірвано головний російський підводний газопровід до Європи, “Північний потік”. Восени цього року сталася дивна аварія на підводному газопроводі Balticconnector між Фінляндією та Естонією – і ціни різко зросли.
У поточну ціну газу в Європі вже закладені геополітичні ризики, і будь-яка ескалація лише збільшить рахунок за світло й опалення цієї зими. Це вже відбувається.
Газу багато, попит пригнічений, але ціни не знижуються. Чому?
Ціни на газ у Європі зараз удвічі-втричі перевищують довоєнні, незважаючи на те, що цьогоріч попит скоротився більш як на 10% порівняно з минулим і на 17% порівняно із середнім у передвоєнну п’ятирічку 2017-2021.
Ще рік тому ціни були не втричі, а вдесятеро вищими за попередні, проте їхнє зниження з тих піків так і не призвело до відновлення попиту, оскільки Європа переживає економічну кризу, населення економить гроші, а виробництво скорочується.
Водночас із поставками все нормально – ЄС уже нікуди дівати газ. Європейські підземні сховища переповнені, частину газу закачали в українські сховища, незважаючи на війну, і тепер трейдери вже використовують судна для зберігання скрапленого газу. Біля європейських берегів стоять на рейді два десятки газовозів в очікуванні покупців.
Однак незважаючи на пригнічений попит і надлишок пропозиції, ціни зростають. Виною тому війна і загроза диверсій на трубопроводах у Європі, зазначають аналітики ICIS.
“Всупереч комфортному рівню поставок побоювання ескалації переважують. Потенційно, якщо погода залишиться м’якою і не виникне нових проблем, ціни можуть знизитися”, – пишуть вони, але попереджають, що за умови зниження цін у Європи з’являться конкуренти за цей газ в Азії, і газовози можуть знятися з якоря біля Кадіса та вирушити до Китаю та Індії.
Російський трубопровідний газ ЄС замінив скрапленим. Приблизно половина імпорту надходить зі США, найбільшого у світі виробника нафти і газу.
Іншу половину постачають країни, які в конфлікті між Ізраїлем і ХАМАС безпосередньо або побічно опинилися по протилежний бік барикад від Заходу – Росія, Катар, Алжир і Єгипет.
Єгипет торік постачав скраплений газ до ЄС, проте влітку припинив, оскільки ціни в Європі впали, а в Африці було спекотно і довелося задовольняти збільшений внутрішній попит на газ. Він тільки-но відновив експорт у жовтні, як ХАМАС напав на Ізраїль, поставки газу з Ізраїлю до Єгипту скоротилися, і Єгипет знову припинив експорт скрапленого газу.
Росія і Катар поки що продовжують продавати СПГ на неймовірно прибутковому європейському ринку. Однак і ті, й інші дружать з угрупованням ХАМАС, яке Європа вважає терористами.
Можливість зриву поставок з політичних причин нервує ринки і підтримує високі ціни на газ у Європі. Тим більше що інші арабські країни з числа провідних експортерів енергоносіїв прохолодно ставляться до Заходу, а деякі відкрито вороже – до Ізраїлю.
У разі великого конфлікту за участю, наприклад, США та Ірану, вони потенційно здатні встати в позу і, незважаючи на збитки, спробувати придушити західну економіку, як арабські країни ОПЕК після війни Судного дня, на 50-літні роковини якої Ізраїль 7 жовтня цього року зазнав найбільшого нападу за ці півстоліття.
Чи можуть вони знову запровадити нафтогазове ембарго і занурити Європу і США в кризу на десятиліття?
Усе можливо, але це не в їхніх інтересах, кажуть аналітики, зазначаючи, що і Катар, і Саудівська Аравія набагато міцніше вплетені у світову економіку, ніж у дні Війни Судного дня.
“Катар, як і інші країни, заробив на відмові Європи від російського газу. Він дуже зацікавлений у збереженні цього ринку”, – зазначає Агата Лоскот-Страчота з дослідницького центру Bruegel.
“Не виключено, що Катар готовий підтримувати невизначеність, щоб підігріти ціни. Однак я не впевнена, що вони зважаться навмисне зупинити поставки”, – сказала вона.
Невизначеність на руку й іншим постачальникам газу в ЄС.
Євросоюз отримує газ підводними газопроводами з Африки та Норвегії. Будь-яка аварія загрожує дефіцитом, стрибком цін і новою енергетичною кризою.
“Трубопроводи можуть виявитися метою зловмисників, якщо хтось захоче підвищити ці ризики, спровокувати підвищення цін або просто завдати шкоди європейським споживачам”, – каже Лоскот-Страчота.
“Страхи з цього приводу цілком реальні після вибуху “Північного потоку” і нещодавньої події на Balticconnector. А нестабільність і криза на Близькому Сході лише підливають масла у вогонь”.