Кажани є єдиними літаючими ссавцями в світі, і одна з найбільш характерних рис їхньої поведінки — це те, що вони часто сплять, висячи вниз головою. Але чому саме така поза є такою природною для цих тварин? Відповідь на це питання лежить глибоко в їхній еволюційній історії.
Тара Хохофф, біологиня, вважає, що звичка кажанів спати вниз головою є результатом того, як ці ссавці адаптувались до польоту. На початкових етапах еволюції, коли предки сучасних кажанів тільки починали освоювати здатність літати, вони мали схожість із білками-летягами. Ці предки могли планувати в повітрі, що призвело до розвитку потужних кінцівок. З часом сильні верхні кінцівки, які служили для планування, трансформувались у крила. Оскільки кажани не мають порожнистих кісток, як у птахів, їхня підйомна сила не така велика. Замість того, щоб використовувати великі зусилля для підйому з землі, вони краще висіли донизу, готуючись до стрибка у повітря.
Для людини, яка спробує висіти вниз головою, це може бути надзвичайно складно і навіть небезпечно для здоров’я через застій крові в голові. Однак для кажанів така поза є природною та навіть зручною. Їхні м’язи, сухожилля та кігті еволюціонували таким чином, що утримуватися вниз головою їм не складає труднощів. Коли кажан знаходить місце для ночівлі, він просто скорочує м’язи, які пов’язані з кігтями, що дозволяє їм чіплятися за поверхню. Вага тіла тварини допомагає утримувати кігті закритими, і все це відбувається без затрат енергії, що дозволяє кажану спокійно висіти, розслабивши тіло.
Крім того, що висіти вниз головою для кажанів економічно зручно, ця поза має ще й захисну функцію. У такому положенні вони ховаються в важкодоступних місцях, що робить їх менш помітними для хижаків — сов, яструбів чи змій. Цікаво, що коли кажани все ж таки опиняються на землі, вони можуть злітати без проблем, хоча це важче, ніж стартувати з висячого положення.
Звичка кажанів спати вниз головою — це не просто незвична поведінка, а результат мільйонів років еволюції, що дозволило цим тваринам максимально ефективно використовувати свої фізіологічні особливості для польоту. Відсутність потреби витрачати багато енергії на утримання пози, а також можливість захищатися від хижаків, роблять таку поведінку практично ідеальною для їхнього способу життя.
