Війна – це справа молодих. Президент США Франклін Рузвельт 1942 року, у розпал війни, сказав таке:
“Усі військові частини… повинні складатися з молодих, міцних чоловіків, які отримали ретельну підготовку. Військова одиниця, в якій середній вік бійців, скажімо, двадцять три роки, є більш боєздатною, ніж така сама одиниця із середнім віком тридцять три роки. Що більше таких військ ми спрямуємо на поле бою, то швидше ми здобудемо перемогу, то менше це коштуватиме нам життів.
Я вважаю, що нам потрібно знизити мінімальний призовний вік з двадцяти років до вісімнадцяти. Ми переконалися, що такий крок неминучий і вкрай важливий для близької перемоги.
Я дуже добре розумію почуття батьків, чиї сини пішли на військову службу. Ми з моєю дружиною відчуваємо те саме”.
Син президента був двічі поранений у Першій світовій війні і кілька разів у Другій світовій. Теодор Рузвельт-молодший був єдиним генералом, який серед перших військових висадився в Нормандії.
Середній вік бійців у нашій українській армії значно перевищує 40 років. Такі “штурмовики” мають більше шансів померти від інфаркту, ніж від кулі. Погана фізична підготовка, низька швидкість реакції на полі бою, нездатність витримувати великі навантаження – усе це призводить до необґрунтовано високих втрат.
Зрозуміло, що наші політики прагнуть перемогти у війні, бути хорошими для виборців і не бути “дитячими вбивцями”. Але війни так не виграються. У нашого противника набагато більше солдатів, і ще більше вони можуть мобілізувати. А в нас, коли неминуче прийде час молодих, може бути вже пізно.
Вік мобілізації має знижуватися. І строкову службу слід відновлювати. Строкова служба – це базова військова підготовка, це ресурс для заміни бійців, які охороняють тил, важливі об’єкти, державний кордон, переслідують безпілотники тощо.
Тільки у відносно безпечній зоні – і в країні, яка веде війну, немає безпечних місць – у нас перебувають десятки, якщо не сотні тисяч бійців, яких можна замінити строковиками.
Війна – це справа молодих.
Пора ухвалювати непопулярні рішення.
