Домігшись унікального за сукупністю впливу/позиціонування становища у світі, Китай став найактивнішим гравцем на геополітичній дошці.
Міністр закордонних справ Франції,
Міністр закордонних справ Росії,
Міністр фінансів США,
Прем’єр-Міністр Німеччини,
– неповний список квітневих візитерів Пекіна.
А в травні до Сі прилетить Путін із першим візитом після інавгурації, а до цього Сі відвідає Макрона.
Китай потрібен усім як партнер у поточних розкладах. З трьох геополітичних конкурентів (США, КНР, РФ) Китай має найбільш гнучку дипломатичну позицію, яка дала змогу зайняти (і ще більше нарощувати) економічну фору, що дуже важливо для гравців другого ешелону, таких як Німеччина, Франція, Великобританія.
Саме це забезпечує унікальний потенціал для Китаю в середньостроковій перспективі.
За теорією ігор у дуелі трьох перемагає найслабший, спостерігаючи за боротьбою сильніших конкурентів. Саме так Китай і робив, поки СРСР вів холодне протистояння зі США. Тепер же США зробили помилку, розпочавши конфлікт із “третім” і не спромігшись його швидко здолати. Гравець №2 за умови затяжного конфлікту між 1 і 3 гарантовано виривається вперед, отримуючи суперпозицію, залишаючи далеко позаду обох до наступного раунду. Теж саме відбувається сьогодні.
Міністр Фінансів США Єллен намагалася грати батогом і пряником, але бонуси Китаю від розвороту РФ на схід занадто великі, щоб поступитися “гегемону”.
Ну а першим підсумком візиту Лаврова стало найбільше скасування закупівлі зерна в США і в Австралії без пояснення причин. КНР скасував купівлю 1 мільйона тонн австралійської пшениці та півмільйона тонн зі США.
